Друге за величиною місто України Харків було однією з перших цілей, коли Росія вторглася в лютому 2022 року. До війни це був великий освітній і культурний центр.
За минулий рік тисячам підлітків зруйнувала життя війна, перевернувши їхні плани і мрії. Деякі з них взяли в руки зброю. Інші намагаються продовжувати жити і боротися з проблемами психічного здоров'я.
Ось деякі з їхніх історій...
18-річна Алевтина: «Я втратила маму в перший рік російського вторгнення»
Тиха вечеря вдома з татом далека від омріяного 18-річчя для більшості підлітків. Але для Алевтини це було все, чого вона хотіла.
Alevtina marked her 18th birthday without her mother. Credit: SBS Dateline.
Минуло менше року з тих пір, як її мати, Олена, була вбита на перших сходах їхнього багатоквартирного будинку.
«У будинок влетів снаряд, і вона загинула від осколка на вході в будинок, який влучив їй в голову, - згадує Алевтина.
«Ми вірили, що приїде швидка, і її можна буде якось врятувати. Ймовірно, це була миттєва смерть. Сподіваюся, їй це не було боляче».
"Це був буквально момент. Якби вона тільки потрапила всередину, вона б залишилася жива».
Alevtina's mother, Olena, was killed on the front steps of their apartment building last year. Credit: SBS Dateline.
Батько Алевтини, Сергій, жорстка людина, люто захищає доньку. Він зривається, коли говорить про втрату дружини. Він бачить її у багато чому в Алевтині. Вони були підтримкою один одного під час трагедії.
«Якби не Алевтина, я не знаю, як би я продовжувала жити. Ось так ми пережили це велике горе, тому що ми разом».
Сергій каже, що війна та втрати змусили його доньку жити дорослим життям:
Вона виросла за один день. 15 березня вона була дитиною, а 16 березня, після обіду, вже стала дорослою. Вона живе, вона розуміє, що таке життя і що таке смерть.
На світлині вгорі: Алевтина стоїть біля блоку свого підїзду, який був пошкоджений обстрілами. Credit: SBS Dateline.
Студентка образотворчого мистецтва Алевтина знайшла розраду в малюванні.
«Це відволікає мене від нав'язливих думок. Я роблю те, що мені подобається, і створюю щось прекрасне».
Потрібно насолоджуватися тим, що у них ( її ровесників) є, а не мріяти і шкодувати про те, чого вони не мають або втратили.
Артем, 19 років: Бої на українському фронті
19-річний Артем перебуває вдома з короткою відстрочкою від служби в українській армії. З моменту вступу в армію він міг бачитися зі своєю сім'єю лише один-два рази на місяць.
Artem is fighting for the Ukrainian army. Credit: SBS Dateline.
Коли Росія вторглася, він каже, що відразу записався воювати за Україну:
Раніше я був дитиною, війна повністю змінила мене", - сказав він Dateline. "Деякі люди можуть сказати, що це вдрило мене, але я б сказав, що це змінило мене.
Його мама, Анастасія, розповіла, що Артем поїхав на фронт, не питаючи її дозволу, взявшись за зброю проти своєї колишньої країни. Сім'я все ще є громадянами Росії, незважаючи на те, що вони переїхали в Україну в 2007 році.
«Я дуже переживаю за нього. Єдине, що мені залишалося, це молитися", - сказала вона. "Тепер, після майже одного року служіння, здається, що він старший за інших моїх дітей".
READ MORE
It's been a year since Russia launched its full-scale Ukraine invasion. Could it end this year?
Минув рік відтоді, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Чи може це закінчитися цього року?
Артем жартує, що він «хороший росіянин», тому що живий і воює за Україну, поворот до української приказки, що «хороший росіянин – мертвий росіянин».
Прогулюючись центром Харкова, Артем помітив групу підлітків, які слухали музику і пили пиво.
«Я подумав: «Ох, які діти!», але потім, через секунду, мене вразило, що я такий же, як і вони, ровесник їх».
Коли Артем отримує відпустку від служби, то проводить її зі своєю дівчиною Яриною.
"Вона кілька разів говорила, що я герой, на що я відповідав: "Не зовсім".
«Але вона каже, що для неї я герой».
Yaryna holds a bunch of roses from Artem. They are dyed blue and yellow, the colours of the Ukrainian flag. Credit: SBS Dateline.
«Я борюся не тільки за народ України, я борюся за свою сім'ю, за Ярину. Я знаю, що коли я повернуся додому, на мене хтось чекатиме».
Олексій, 16 років: Життя в театрі військових дій
Батьки Олексія – актори. Його мрія – виступати на сцені, як вони».
Oleksii recently turned 16. He says he holds a slinky "to clasp something in my hands - it’s either wringing my hands or playing with this slinky to keep my hands busy somehow." Credit: SBS Dateline.
Я тут з першого дня війни, і я не зможу пояснити, як це відчувається, тому що ви повинні це пережити, - сказав він Dateline.
Олексію нещодавно виповнилося 16 років. На кухні все ще висять прикраси «З днем народження» із зображенням супергероїв-месників. Це нагадування про те, що він ще дитина.
Харків більше не перебуває під постійними атаками, але кожні кілька днів все ще лунають сирени повітряної тривоги. Навіть зараз рідко Олексій виходить за межі театру більше, ніж на кілька хвилин. Він відчуває себе в безпеці в коридорах театру. Оскільки життя в Харкові повільно повертається до подоби нормальності, театр знову відкривається новою виставою на військову тематику. Але Олексій не в захваті.
«Той факт, що театр знову відкривається, іноді лякає мене. Бо... А раптом ці покидьки дізнаються про це і вирішать відправити сюди ракету?»
Oleksii used to dream of following his parents into acting. Credit: SBS Dateline.
Війна сильно вплинула на психічне здоров'я Олексія. Як механізм подолання, він завжди несе райдужний слинчик, відчуваючи необхідність обхопити щось в руках. Він боїться, що може бути новий наступ Росії на Харків.
«Я до цього не звикаю. Нещодавно біля моєї школи стався обстріл, недалеко звідси, а університет зруйнований. Щоразу, коли це відбувається, стає ще страшніше", - сказав він.
"Ракеті потрібна одна хвилина, щоб прилетіти сюди з Бєлгорода", - каже він. "Ця одна хвилина може просто поставити хрест на моєму житті".
Олексій досі хоче бути актором, виступати для глядачів у рідному місті, але ще більше мріє про мир:
У мене буде своя квартира, і я буду працювати тут, у цьому театрі. Після виступу я прийду додому, щоб добре виспатися в своїй кімнаті, у власному ліжку, без вибухів і сирен. Я прокинуся і не думатитму про те, що в мене влучить ракета.
Dateline is an Australian award-winning international documentary series. Each week Dateline scours the globe to bring you a world of daring stories.
Підписуйтеся на наш подкаст за посиланням т а слухайте найсвіжіші репортажі, інтерв’ю, новини України, Австралії та Світу.
Цей та інші матеріали SBS Ukrainian можна слухати на будь-якому додатку для подкастів
